Вхід на сайт



КАЛЕНДАР



Піски PDF Друк e-mail
Краєзнавство - Історія сіл Буринщини
Написав Administrator   
Середа, 29 січня 2014, 16:11

 

Зачарована красою рiдного Посейм’я

 

Матеріал зібрала, підготувала та надала для публікації на нашому сайті

Антонiна Петрiвна Коров’яковська –

краєзнавець, с.Піски

 

                                                                                   Ти знаєш край,

                                                                                   Де Сейм журливо води

                                                                                  Між берегiв осиротiлих ллє...

                                                                                               О. Толстой

 

        Якщо на мене, то село Пiски Буринського району на Сумщинi — наймальовничiше з-помiж усiх населених пунктiв нашого регiону. Піски – моя колиска, якому я присвятила такі віршовані рядки:

 

Село – моя колиска,

Де місяць золотим ріжком

Вигойдує тихенько пісню

В садочку під вікном.

 

Село – моя колиска,

Дитинства сіножать.

Тут зорі – низько-низько

У душу миготять.

 

Село – моя колиска,

Де моріжок-трава,

Юначим гострим зблиском

У серці ожива.

 

Село – моя колиска

Ти перехрестя всіх доріг.

І як зоря, як пісня

Ведеш на батьківський поріг.

 

Село – моя колиска,

Найбільша благодать.

Тобі вклоняюсь низько

Й бажаю розквітать!

 Навiть не зорiєнтуюсь, якої пори року вам завiтати до нас, щоб вповніь розкрилася ота хвилююча краса величного незрівнянного Посейм’я.

         Весною?! Коли чепурнi хати, мов лялечки, визирають з блiдо-рожевого мережива вишнево-яблуневих садiв, коли бузково-черемховий аромат оп’яняє i тривожить душу...

         Влітку?! Коли дитячий галас на рiцi Сейм не вщухає нi на мить i сонячнi дiаманти крапель виблискуютъ на бронзових тiлах вiдпочиваючих. А нiчною порою мiсячна доріжка прямо вздовж рiчки веде тебе десь у захмарну далечiнь, верболози повняться таємничим пташиним леготом i росянисте рiзнотрав’я холодить ступнi. Земля вiддає своє тепло i вiдчуваєш, як її життєдайнi соки переливаються в тебе. Тут вiдступають деннi турботи i душу огортає спокiй, блаженний спокiй умиротворення. У такі хвилини не можеш не бажати добра i щастя всiм i всьому сущому на землi.

              Чи восени?! Коли мов у золотім обрамленнi стоять хатки, а понад берегом червлена позолота осенi стелить м’яку постiлъ.

              Чи може взимку?! Коли в голубуватому присмерку важких соснових шапок мережаться на пухкому покривалi Бiлої Тишi беззахисно виразнi слiди мешканцiв лiсу. У цей перiод вiкна осель свiтяться якимось особливим затишком; в небо клубочаться сiрi дими, а в сараях лiниво-сито ремигає худоба. Пiсля тяжких трудiв спочиває земля, вiдпочивають люди.

     Можливо, не всiм вiдомо, що на територiї Пiскiвської сiльради на площi понад сотнi гектарiв розмiщується Середньосеймський державний ландшафтний заказник загальноукраїнського значення. Своєрiдне по красi рiчище Сейму з унiкальними природніми  комплексами з переважаннями лугової рослинностi заплавних лiсiв iбагаточисельними водоймами у виглядi озер-стариць має також i велику водоохоронну i наукову вартiсть.

Тут збереглася хохуля звичайна — надзвичайно рiдка нинi тваринка, вид якої занесений до мiжнародної Червоної книги. Росте на заповiдних землях i релiктовийвид папоротi — страусове перо - занесений до Червоної книги України.

На жаль, є i втрати. Так, з поверхнi тихоплинного Сейму майже зникла бiла лілія  — або латаття бiле - одна з найкрасивiших рослин наших мiсць. А ще ж недавно цих водяних квiтiв було багато i, приходячи рано-вранцi на озеро чи заплаву рiчки, можна було спостерiгати незвичайну картину — появу лiлiй iз товщi води. З глибини починає  щось пiдiйматися i на поверхнi з'являється великий бутон. За кiлька хвилин він перетворюється на гарну бiлу квiтку. Поруч з’являється ще одна, потiм ще… Ця дивовижна картина, адже бутони виринають на поверхнiсть води перед самим сходом сонця, а розпускаються, як тiльки сонячнi променi торкаються водяної гладi. Протягом дня вони радують очi вiдпочиваючих своєю цнотливою красою, а з заходом сонячного свiтила квiтки знову закриваються і бутони занурюються у воду до наступного ранку. Нинi латаття бiле побачити на Сеймi нелегко. І не тому, що сонячиих днiв стало менше. Виннi у цьому егоїзм i байдужiсть любителiв екзотичних букетiв. Адже зiрвана квiтка гине, не надаючи життя майбутнiм поколiнням рослин.

У слов’янських народiв бiла лiлiя вважалася не лише красивою квiткою, а й дуже цiлющою рослиною, яку використовували також як оберiг. Тому називали одолiньтрава, вiрячи, що лiкує вiд багатьох хвороб, оберігає вiд численних бiд.

Вирушаючи у далеку дорогу, люди зашивали у мiшечки-ладанки листя i квiти латаття, твердо вiрячи, що воно врятує вiд хвороб i напастi, принесе удачу.

На превеликий жаль, ця чудодiйна квiтка у природi захистити себе не може. i не вона нас, а ми її оберiгати мусимо, повиннi ! Щоб не змiлiли душi, щоб не затьмарився розум у гонитвi за суєтним, не маємо права зрiкатись матерi-природи i не берегти її дiток малих.. Тiльки тодi ми матимемо змогу рано-вранці на поверхнi ще темної води спостерiгати бiлi зiроньки мов широко розплющенi очi дитини, що вдивляється в прекрасний свiт природи.

Ще кiлька десятилiть тому славилися посеймськi лiси зарослями конвалiй. У мороцi листяного лiсу стояв солодко-духмяний присмак вiд моря тендiтно-нiжних, мов порцелянових, дзвiночкiв. Шкода, що бездумне вирубування  лiсiв, лихоманка весняних букетiв, безжалiсне витоптування лiсового грунту призвели до того, що конвалiя сьогоднi перебуває на гранi винищення.

На узлiссi соснового бору, що в Пiсках, вабить око чималенька дiлянка приглушено-рожевого тону. Це розквiтла запашна рослинка — чебрець звичайний. У народi її ще iменують богородичною травкою чи троїцьким зiллям. Це тому, що на свято Трiйцi кожна господиня намагалася услати пiдлогу в хатi чебрецем та явором, щоб вiдiгнати злих духiв вiд оселi. На жаль, сьогоднi її теж залишилося дуже мало у наших краях.

Якщо пройти вздовж лiсу далi, то лише у кiлъкох мiсцях можна побачити ці духмяні квіти. Більше на території села ця рослинка не зустрічається. Знають люди про ці місця і з року в рік виривають рослину, бо цілющі властивості її відомі ще з часів Авіцени. І п’ють мої односельці

 

╔■■■════════════════════════════════════════════■■■╗ ║►Щоб прочитати продовження тексту, будьласка, авторизуйтеся або        ║ ║зареєструйтеся на сайті ■■■                                                                            ║ ╚═════════════════════════════════════════════════╝
 


Останнє оновлення на Четвер, 30 січня 2014, 08:54
 
© 2018 Бібліотека Бурині. Всі права захищено!
© 2010-2011 Бібліотека Бурині: м.Буринь, Сумська обл., Україна.

Опитування

Як частенько буваєте в бібліотеці?
 

Зараз на сайті

На даний момент 92 гостей на сайті