Вхід на сайт



КАЛЕНДАР



Фастівці (колишній хутір) PDF Друк e-mail
Краєзнавство - Історія сіл Буринщини
Написав Administrator   
Субота, 11 січня 2014, 13:37

Головна статті
Фастівці (колишній хутір)
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Сторінка 10
Сторінка 11
Сторінка 12
Сторінка 13
Сторінка 14
Сторінка 15
Сторінка 16
Сторінка 17
Сторінка 18
Сторінка 19
Сторінка 20
Сторінка 21
Сторінка 22
Сторінка 23
Сторінка 24
Сторінка 25
Сторінка 26
Сторінка 27
Сторінка 28
Сторінка 29
Сторінка 30
Сторінка 31
Сторінка 32
Сторінка 33
Сторінка 34
Сторінка 35
Сторінка 36
Сторінка 37
Сторінка 38
Сторінка 39
Сторінка 40
Сторінка 41
Сторінка 42
Сторінка 43
Сторінка 44
Сторінка 45
Сторінка 46
Сторінка 47
Сторінка 48
Сторінка 49
Сторінка 50
Сторінка 51
Сторінка 52
Сторінка 53
Сторінка 54
Сторінка 55
Сторінка 56
Сторінка 57
Сторінка 58
Сторінка 59
Сторінка 60
Сторінка 61
Сторінка 62
Сторінка 63
Сторінка 64
Сторінка 65
Сторінка 66
Сторінка 67
Сторінка 68
Сторінка 69
Сторінка 70
Сторінка 71
Сторінка 72
Сторінка 73
Сторінка 74
Сторінка 75
Сторінка 76
Сторінка 77
Сторінка 78
Сторінка 79
Сторінка 80
Сторінка 81
Сторінка 82
Всі сторінки

 

Григорій Фастівець відомий своєю творчістю і активною громадською діяльністю не лише на Буринщині. Так, його твори неодноразово друкувалися у всеукраїнських літературних виданнях. Григорій Федорович – відомий журналіст і письменник, який зробив значний внесок у висвітлення подій районного і обласного характеру, не один рік працюючи редактором районної газети «Рідний край», а також кореспондентом газети «Сумщина».

 Однак його захоплення літературою і журналістикою не залишилося в минулому з роками. Григорій Фастівець продовжує творити і радувати читачів новими збірками художніх творів. З деякими із них ви мали можливість ознайомитися на сторінках районної газети. Наш сайт декілька років тому опублікував один із них під назвою «Був такий хутір…». Цей твір розповідає про маленьку батьківщину Григорія Федоровича, якою він завжди дуже дорожив і про яку неодноразово розповідав численним друзям і шанувальникам. Це – колишній хутір Фастівці Буриківської сільської ради, де народився і зростав майбутній письменник. Любов до рідного краю настільки панує в душі Григорія Федоровича, що він продовжує працювати над цим оповіданням, постійно оновлюючи його, вносячи корективи і нову інформацію.

Нещодавно художник Микола Бондаренко навіть створив герб хутора Фастівці, який ви можете переглянути разом з публікацією нової версії твору Григорія Фастівця «Був такий хутір…». Сподіваємося ви зможете насолодитися вишуканим літературним словом і композицією цього вдалого художнього твору нашого земляка.

 

 Герб хутора Фастівці. Автор: Микола Бондаренко

 

 

  Григорій   ФАСТІВЕЦЬ

 

                                                                                                             Хто зберіг любов до краю

                                                                                                             І не зрікся роду,

                                                                                                             Той ім’ям не вмре ніколи

                                                                                                             В спогадах народу.

                             О. Олесь

                                                                                                 

                                                                                 Григорій ФАСТІВЕЦЬ

 

                                           БУВ ТАКИЙ ХУТІР

 

ХУТІР ФАСТІВЦІ ЗАСНОВАНО 1711 РОКУ

                        Гетьман Скоропадський разом з полковником Антоном Танським (зятем   Палія) та генералом Ренне (тим, що з Волконським кинули Сміле шведам) робили       переселення, що було вже самостійним. Навіть церкви розбирали, складали на вози        та везли з собою. «І потяглися довгі мажари з родинами та майном переселенців.           Цього року за Смілим заснувався хутір, що носив назву Фастівці».

                        Хутір цей існував до 1970-х років, а знаменитий тим, що з нього вийшла     Фастівець Марія – мати Климентія Квітки – чоловіка Лесі Українки…

                                                 (З книги Федосія Сахна «Історія Смілого», оку в київському видавництві «Ватра»)

 

           

            Як відбувалося заснування хутора, літописи, які досліджував нині покійний Федосій Іванович, деталей не повідомляють. Але не важко припустити, що козак Фастівець був добре знайомий зі смілянським сотником Костем Кулябкою, з яким разом боронили українську землю від кримсько-татарських набігів, поляків та москалів. Тож  коли цар Петро заохочував українців із правого берега Дніпра переселятися на слобідські землі, Фастівець з родиною, худобою, землеробським реманентом та іншим збіжжям подався до Смілого. Оскільки навколо містечка усі землі були заселені, Кость Васильович порадив бойовому побратиму оглянути урочище біля витоків річки Терен обабіч шляху від Смілого до Путивля.

            Залишивши обоз із майном і родину в Смілому, бувалий козак подався  до визначеного місця. Проскакавши путівцем 12 верст на північ, він  зупинився  на високому пагорбі й  зачарувався красою навколишніх угідь. Справа від путівця манила зеленою прохолодою діброва. Внизу перед ним  несла тихі води не дуже широка річка. Зліва, за річкою, зеленою стіною виднівся байрак, оперезаний синьооким потічком, що впадав до річки лівіше броду. За бродом праворуч розкинувся широкий луг, що переходив у болото з високим очеретом. Пагорок за лугом хвилювався густими травами, а вдалині темніли гаї.

            Козак убрід перебрався на протилежний похилий берег. Подолавши кілька гонів у глиб степу, полохаючи дроф і куріпок, повернув праворуч мимо невеликого озера до вибалка, що бовванів густим байраком. Там поміж верб та кущів лози жебонів струмок. Вибалком повернув на південний схід. Схили яру дедалі крутішали, а вже перед річкою, де похилим берегом пролягав путівець на Путивль, знову стали пологими.

            Справді, думалося козаку, кращого місця для поселення годі й шукати. Навколо буяли густими травами незаймані степи з товстим шаром масного чорнозему, тут і там розкидані байраки та гаї, багаті на дичину, а в річці водилися метрові щуки, соми, судаки, лини та інша риба. До того ж, тут пролягав битий шлях від Смілого до Путивля, що були на той час прикордонними містами України та Московії. Тож спішився, витоптав у траві великий хрест, де мало стояти майбутнє обійстя, й чвалом поскакав до Смілого, де на його звістку з нетерпінням чекала вся родина. Того ж дня писар сотенної канцелярії занотував у своїй книзі: землі в урочищі між Воловим яром і Річечкою з навколишніми угіддями передані у володіння козаку Фастівцю.




Останнє оновлення на Понеділок, 02 жовтня 2017, 09:58
 
© 2018 Бібліотека Бурині. Всі права захищено!
© 2010-2011 Бібліотека Бурині: м.Буринь, Сумська обл., Україна.

Опитування

Як частенько буваєте в бібліотеці?
 

Зараз на сайті

На даний момент 90 гостей на сайті