Вхід на сайт



КАЛЕНДАР



Капітоненко О. "Бортництво на Буринщині" PDF Друк e-mail
Краєзнавчі розвідки - Краєзнавство
Написав Administrator   
Понеділок, 25 березня 2019, 11:02

На кресленику 1694 року, який зберігається у РДАДА, на схід від Буринських хуторів (дерєвєнь) позначені бортні угіддя.
Відомо, що бо́ртництво — це розведення бджіл в бортях, лісове бджільництво. Спосіб бджільництва, що прийшов на зміну примітивному «видиранню» меду диких бджіл у дуплах дерев. Первісне значення «борть» — дупло в дереві, в якому гніздилися бджоли.
 
У давнину люди просто вистежували гніздо, коли закінчувався взяток (здобич, яку беруть бджоли з квіток медоносних рослин), і видовбували з нього солодкий продукт, часто при цьому знищуючи і комах, і саме дупло. Таке полювання значно вплинуло на чисельність диких бджіл, тому пізніше довелося освоювати ліси вглиб, обживаючи разом із тим нові землі.
 
Спочатку борть була штучно зробленим в ростучому дереві дуплом, пізніше бортю стали називати також дуплянку, прикріплену на дереві. Бортництво — найдавніший етап в розвитку бджільництва. Для нього характерне те, що знайдені в дуплах дерев гнізда не розорювали, як раніше, а стали зберігати, залишаючи для перезимівлі бджіл запас меду. Для збільшення числа бортей в деревах розчищали старі дупла, спеціально видовбували нові або виставляли на дерева колоди із штучно видовбаними дуплами (дуплянками).
 
Оселялися комахи найчастіше в соснових дуплах. Часом це були дерева, де вигнила середина чи в яке вдарила блискавка, утворивши вщелину. Це ідеально підходило для «побудови житла» диким бджолам — вони ніби «зашпакльовували» прополісом дірочки, захищаючись від інших комах, запах живиці сприяв активному роїнню, а соснове дерево, маючи природну смолу, служило додатковим утепленням взимку. Для дерева таке «заселення» мало свої переваги — не було гниття та пошкодження основи, бо віск і прополіс, які виробляють бджоли, мають дезинфікуючий ефект для середовища.
Пізніше для добування меду бджіл «прикурювали» — заспокоювали за допомогою диму. Промисел був доволі хаотичним та нераціональним, а тому з часом утворилися більш практичні форми добування. Спочатку борті просто привласнювалися: той, хто першим знаходив гніздо, робив мітку на дереві, а тому за звичаєвим правом ніхто більше не зазіхав на ту борть, а «власник» уже піклувався про свій вулик.
На Русі бортництво мало велике господарське значення й охоронялося законами.
 
Ближче до XVII століття з’явилася ще одна форма бортництва — колодна. З поваленого бурею дерева відокремлювали бджолине гніздо. Прилаштовували його в лісі на інше дерево або ж складали серед оброблених колод на лісових пасіках, а пізніше стали виготовляти такі колоди самостійно та поселяти туди бджіл. Колоди вважалися найзручнішим та найкращим способом добування меду, навіть після винайдення рамкового вулика.
У XVIII столітті на землях під владою Московії бортників перетворили на кріпаків – категорію феодально залежного селянства, що сплачували феодалам медову данину.
 
В Україні найбільше славились бортництвом Чернігівщина, Полтавщина, Сумщина і Катеринославщина (тепер Дніпропетровська обл.). Довгий час це була одна із зон найрозвиненішого бджільництва. Бортництво дожило в лісах Волині, північної Чернігівщини та північної Київщини до початку XX століття.
Відродженню майже забутого ремесла в 90-х роках XX століття сприяла економічна криза та припинення роботи колгоспів. Це змусило частину поліщуків звернутись до ремесла пращурів. Так бортництво фактично було відроджене з небуття.


Останнє оновлення на Понеділок, 25 березня 2019, 11:06
 
© 2019 Бібліотека Бурині. Всі права захищено!
© 2010-2011 Бібліотека Бурині: м.Буринь, Сумська обл., Україна.

Опитування

Як частенько буваєте в бібліотеці?
 

Зараз на сайті

На даний момент 48 гостей на сайті