Вхід на сайт



КАЛЕНДАР



Літературне досьє «Я є загадкою для всіх» PDF Друк e-mail
Наші заходи - Наші заходи
Написав Administrator   
П'ятниця, 05 квітня 2019, 14:24

 
«Він коренивсь у гетьманському роді,
Коли ж і шаблю вибили із рук – 
Узяв перо, натхненне й горде, 
Розрив-траву, міцнішу од шаблюк»
Леонід Тома
 
 У ці дні Україна святкує 210-ту річницю з дня народження свого славетного сина – Миколи Гоголя. (Він народився 1 квітня (20 березня ст. стилю) 1809 року, відійшов у засвіти 4 березня (21 лютого ст. стилю) 1852 р.).

 
 
До цієї дати центральна публічна та центральна дитяча бібліотеки для своїх читачів оформили книжкову виставку-портрет «Світло душі Миколи Гоголя».
 
Всі зі шкільних років знають Миколу Гоголя, як письменника, автора таких творів, як «Тарас Бульба», «Мертві душі», «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Ревізор», «Вій», «Одруження» тощо. Але мало хто знає, що Гоголь одним із перших мав намір створити концептуальну історію України. Його унікальність як історика полягала в тому, що він мав хист розповідати про історичні події в образах простої людини, нібито сучасника тих далеких подій. У творах Гоголя козаччина вперше постає не в міфах і легендах, а у такій інтерпретації, яка сприймається як наближена реальність.
 
Крім вищеназваних повістей і романів та драматургії на книжковій виставці-портреті представлені «Записки божевільного», «Миргород», «Ніс», «Невський проспект», «Травнева ніч або утоплена», «Шинель», «Сорочинська ярмарка», «Портрет» та інші. Саме їх можна поставити у ряд найвищих художніх досягнень світової літератури.
 
 
 
Література про автора, твори таємничого Миколи Васильовича та література про його життя і творчість експонуються на нашій книжковій виставці. 
 
Постать Гоголя — цікава та багатогранна. Ми вирішили розповісти нашим читачам про деякі відомі та маловідомі факти, що стосуються видатного українця.
 
Микола Гоголь (уроджений Яновський) вийшов із багатодітної сім’ї — був третьою дитиною із дванадцяти. Всього було шість хлопчиків і шість дівчаток. Мати Гоголя вважалася першою красунею Полтавщини, була видана заміж у 14 років за батька письменника, на той час удвічі від неї старшого. Дитячі роки Гоголя пройшли в батьківському маєтку, в селі Василівці (раніше — Яновщина, нині — Гоголеве Шишацького району).

Микола Васильович ніколи не був одружений. Власну сім’ю він так і не створив, і взагалі невідомо, чи були у нього зв’язки з жінками. Щоправда, навесні 1850 року Гоголь робив через посередників пропозицію (перше і востаннє в житті) Анні Вієльгорській, але отримав відмову.
 
Під час навчання у школі його твори, за оцінками вчителів, були досить посередніми, він був слабкий у мовах, а добре встигав тільки в російській словесності та в малюванні. Але він мав пристрасть до рукоділля: любив в’язати на спицях шарфи, кроїти сестрам сукні, ткати пояси, шити для себе шийні хустки.
 
У своїх кишенях Гоголь завжди носив солодощі, які постійно жував, бо був «ласунчиком». Особливо він любив гризти під час роботи або розмови шматочки цукру. Живши в готелі, він ніколи не дозволяв прислузі забирати поданий до чаю цукор, збирав його та навіть ховав. Сучасники письменника згадували, що руки Гоголя часто були липкими через те, що він постійно їв солодке.
 
Гоголь соромився свого носа, і, мабуть, навіть художників просив згладжувати на картинах цей недолік зовнішності. Тому, мабуть, на всіх портретах письменника ніс його виглядає по-різному. І одна з повістей Миколи Гоголя не випадково названа "Ніс". Взагалі, він був дуже сором’язливим: якщо в компанії з’являвся незнайомець письменник хутко зникав із кімнати.
Гоголь бував за кордоном — у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії, та одного разу навіть здійснив паломницьку подорож до Єрусалиму.
 
Письменник у своєму заповіті за сім років до смерті попереджав, щоб тіло його поховали тільки у випадку явних ознак розкладання тіла. Це потім стало причиною численних містичних припущень, нібито в дійсності письменника поховали в стані летаргічного сну. За деякими джерелами при перепохованні Гоголя, в 1931 році, в його труні був виявлений скелет із повернутим набік черепом. За спогадами його сучасників, до власної смерті письменник ставився спокійно, ніби був готовий до неї.
 
Опис майна Гоголя після смерті показав, що залишилося особистих речей на суму 43 рублі 88 копійок. Його речі були обносками і говорили про повну байдужість письменника до свого зовнішнього вигляду в останні місяці його життя. 
Гоголь неодноразово спалював рукопис "Мертвих душ", останній том так і не був надрукований.  Чому він це робив? Деякі критики переконані, що Микола Васильович був дуже вимогливим до себе. Але невідома достовірність цих фактів, адже він видавав навіть свої незавершені твори, як от у збірнику "Арабески".
 
Приїхавши до Санкт-Петербургу одразу після закінчення Ніжинської гімназії, Микола Васильович опинився у дуже непростій ситуації. Гоголь сподівався стати зіркою, опублікувавши свою романтичну поему "Ганц Кюхельгартен" і вклавши чималі гроші у видавництво цієї книги. Але "петербурзький дебют" обернувся для нього, 20-річного письменника, повним провалом. Тогочасна російська преса, у тому числі впливовий журнал "Московскій телеграфъ", доволі критично сприйняли книгу. Що зробив Гоголь? Викупив усі примірники книги, спалив їх і залишився без копійки грошей...
 
В житті Гоголя є «біла пляма» – восени 1829 року він зникає разом із "петербурзькими адресами". Так куди на три місяці подівся Гоголь? Дослідник Кралюк припускає, що Микола Васильович провів цей час на Волині (потім він чудово опише у "Тарасі Бульбі" місцеві замки та природу), де й відбулося його фатальне знайомство з Фадєєм Булгаріним – відомим російським письменником, журналістом і агентом Третього відділення імператорської канцелярії Ніколая І. Вже після смерті Гоголя Булгарін дав свідчення, що саме він завербував Миколу Васильовича у царську охранку. Одне з таких свідчень було опубліковане у газеті "Северная Пчела", яку редагував і видавав Булгарін, інше було знайдене у його особистому листуванні.
 
Микола Васильович любив готувати і часто пригощав друзів галушками та варениками. Ще він варив особливий напій із козячого молока з додаванням рому, який жартома називав «гоголем-моґелем». А після подорожі до Італії він захопився місцевою кухнею, особливо полюбив макарони з сиром пармезан.
 
Письменник ходив по вулицях і алеях міст зазвичай із лівого боку, тому постійно зіштовхувався з перехожими. А ще Микола Васильович дуже боявся грози. За словами його сучасників, негода погано діяла на його слабкі нерви.
 
Гоголь писав свої твори переважно стоячи, а спав лише сидячи. Зріст Миколи Васильовича був 160 см. Однією з численних примх письменника була пристрасть до катання хлібних кульок. Поет і перекладач Микола Берг згадував: "Гоголь або ходив по кімнаті, з кутка в куток, або сидів і щось писав, катаючи кульки з білого хліба, про які говорив друзям, що вони допомагають вирішенню найскладніших і найважчих завдань. Коли він нудьгував за обідом, то знову ж катав кульки і непомітно підкидав їх у квас або суп тим, хто поруч сидять ...»
 
Складне переплетення двох культур в одній людині завжди робило фігуру Гоголя центром міжнаціональних суперечок, але самому Гоголю не потрібно було з'ясовувати, українець він чи росіянин — у суперечки про це його втягнули друзі. Сам же письменник не міг дати однозначної відповіді на це питання, схиляючись до синтезу двох культур. 
 
Ніхто до і після Миколи Гоголя російською мовою так широко, психологічно переконливо, яскраво і захоплююче не висвітлював українське життя, знайомлячи з ним сотні мільйонів читачів по всьому світу, і змусив його полюбити: народ, мову, звичаї, традиції, українські вольності, самовідданість і безстрашність козаків.
 
Ніхто раніше так сильно і глибоко не висміював прогнилий російський чиновницько-бюрократичний апарат, як Гоголь, який побачив його зсередини в Петербурзі. Він не був ні революціонером, ні українським націоналістом, але, можливо, зробив не менше, показавши всьому світові Росію, як країну «мертвих душ», в якій навіть «птахом трійкою» що «летить вперед», керує кучер-п'яниця, а в санях сидить пропащий шахрай Павло Іванович Чичиков. Куди завезуть вони? Це самим подорожнім ... нецікаво, головне, що їм «дають дорогу інші народи і держави». Погодьтеся, є над чим замислитися українцям. Недарма частина радянських літературознавців ототожнювала т. 1 «Мертвих душ» Гоголя про царську Росію з «Пеклом» Данте Аліг’єрі в «Божественній комедії».
 
Невідомо жодного твору письменника, написаного ним українською мовою...


Останнє оновлення на П'ятниця, 05 квітня 2019, 14:39
 
© 2019 Бібліотека Бурині. Всі права захищено!
© 2010-2011 Бібліотека Бурині: м.Буринь, Сумська обл., Україна.