Зустріч із Терещенком Друк
Наші заходи - Наші заходи
Написав Administrator   
Вівторок, 22 лютого 2011, 11:37

25 січня в краєзнавчому клубі «Буриніка» відбулась зустріч краєзнавців району з нащадком славного роду цукрозаводчиків та меценатів Терещенків, громадянином Франції  Мішелем Терещенком.
     Цікава історія цієї родини. 1870 року за сприяння батька Терещенка Артема Яковича сини Микола, Федір та Семен створили спільне товариство бурякоцукрових і рафінадних заводів. 14 контор у різних містах України та Росії вели їх справи. Згодом вони стали цукровими королями, що належали до найбільш багатих людей Російської імперії.
     Сини Миколи Артемовича Іван та Олександр продовжили батьківську справу. Іван Миколайович Терещенко протягом 25 років опікувався у Києві знаменитою школою малювання глухівчанина Миколи Мурашка, прагнучи перетворити її на солідний
навчальний заклад. Ще він був відомим колекціонером живопису.
     Олександр Миколайович Терещенко відіграв помітну роль у музичному житті столиці України. Він, як член Імператорського музичного товариства багато років і сил віддав заснуванню консерваторії, але, на жаль не дожив до її відкриття. Окрім того на його кошти збудовано притулок для пацієнтів кардіологічного інституту, лікарні для хронічно хворих дітей чорноробів,  облаштовано три санітарні бараки й лікарні для поранених на фронтах російсько-японської війни тощо.
     Син   Івана Миколайовича    Михайло Іванович Терещенко, останній володар маєтку «Попово-Слобідський», відомий тим, що був вундеркіндом. У вісімнадцятирічному віці він вільно володів англійською, французькою та німецькою мовами, читав на давньогрецькій та латині, захоплювався і точними науками.
     Втративши в один рік діда й батька, він став багатим спадкоємцем, власником кількох цукрових заводів, будинків у Києві та Москві, великого торгового дому в Одесі, численних маєтків з тисячами десятин землі, у тому числі й на нашій Буринщини.
     Після закінчення гімназії він навчався у Лейпцигу і Петербурзі, диплом про вищу освіту отримав у Москві. Захопившись театром, мріяв навчатися у Станіславського і створити власну оперу.
     Під час першої світової війни Михайло Іванович організував мережу госпіталів для поранених, відкрив за власний кошт лазарет на 300 ліжок, активно співпрацював з Товариством Червоного Хреста, створив Військовопромисловий комітет у Києві.
Михайло Терещенко займав у тимчасовому уряді посади міністра фінансів, а потім – міністра закордонних справ. Кар’єра  Михайла Івановича як політика обірвалася у зв’язку з арештом у Зимовому палаці та ув’язненням у Петропавлівській фортеці. І лише завдяки зусиллям матері, Єлизавети Михайлівни, якій вдалося викупити сина у більшовиків, Михайло уникнув розстрілу та виїхав за кордон. Спочатку осів у Великій Британії, опинившись на еміграції без копійки в кишені, бо всі його капітали й нерухомість були націоналізовані більшовиками. Проте уже через кілька років мав солідний прибуток: працював з багатьма відомими європейськими банками. Останні роки мешкав у князівстві Монако, де і відійшов у вічн6ість 1956 року.
     Син Михайла Івановича Петро Михайлович Терещенко був відомим у Франції вченим, президентом інституту прикладної хімії.
Син Петра Михайловича Мішель – бізнесмен. У свій час закінчив бізнес-школу. В молодості вивчав підводний світ. Любить живопис, добре володіє російською мовою.
   Зустріч пройшла в теплій, дружній атмосфері.