"З бабусиної скрині": виставка української вишиванки

Вхід на сайт



КАЛЕНДАР



"З бабусиної скрині": виставка української вишиванки PDF Друк e-mail
Про бібліотеку - Методична скарбничка
Написав Administrator   
П'ятниця, 08 листопада 2013, 13:48

 

У Суховерхівській бібліотечній філії Буринської районної централізованої бібліотечної системи відкрилася виставка української вишиванки "З бабусиної скрині".

  

Про свій задум організувати виставку розповідає бібліотекар Галина Гончарова: "Минає майже три роки, як пішла у вічність моя матуся. Потроху почав вгасати біль утрати. Одного разу, переглядаючи старі речі, я натрапила на вишиванки. Це були рушники та старовинні сорочки (коли вони були виготовлені не знаю, та, що майже втричі старші за мене, - це факт). Не скажу, що раніше їх не бачила. Бачила, та цього разу подивилася на них іншими очима. Може тому, що довелося несподівано подорослішати, і на звичні раніше речі зараз дивлюся по іншому. Почала розглядати вишиванки, і несподівано для себе відкрила інший світ, іншу епоху. Пройшло не так багато часу, коли вступило в свої права XXI століття. Наше покоління, наші діти не уявляємо свого життя без таких, здавалося б, звичних речей, як телевізор, мобільний телефон, комп’ютер, інтернет та інші блага цивілізації. Але були ж часи, коли всього цього не існувало."

 

"Роздивляючись рушники, вишиті моєю мамою, я бачу інший світ. Світ, наповнений любов’ю до прекрасного, любов’ю до праці, до рідного краю. Кожен рушник - це не тільки клопітка праця, це окрема історія. В кожен з них вкладена часточка душі, котра не вмерла, а буде жити в цих рушниках.

Хрестик до хрестика, ниточка до ниточки, і на полотні ожили улюблені матусині маки. На іншому- буйно цвітуть квіти у чудернацькому вазоні, схожі на троянди. Всі вони наче живі, наче говорять до тебе зрозумілою лише їм мовою. «Оце той мак, що я шила. Оце той козак, що я любила» - написано на рушникові, та якщо придивитися – вишито гладдю. Які яскраві квіти, букети, враження таке -- наче намальовані. Захоплююся, як же майстерно гладенько викладені стібки, наскільки точно повторений малюнок!"

 

"А сорочки! Тут взагалі дух перехопило. Здається, говорила мама, що шила їх бабця. Кожна з них виготовлена вручну. В наш час кожен знає, що вироби ручної роботи оцінюються досить дорого. Навіть знамениті кутюр’є створюють свої колекції одягу з мінімальним використанням машинного обладнання. І от мене, людину, яка має диплом закрійника і дещо, так би мовити, розуміє в техніці створення одягу, вражає, як можна створити такі речі. Поговоривши зі своєю сусідкою, майже 80-літньою жінкою, я дізналася, що в скрутні часи, коли не було чого їсти, її батько, щоб якось прогодувати сім’ю, возив такі сорочки на захід – обмінювати на харчі. Спитала, як і коли виготовляли сорочки. І ось отримала відповідь: "Чи ж ми були такими, як ви зараз? Шили вдома вечорами, при каганці, або ходили на досвітки. Там і вишивали, співали, жартували… Тоді час був не такий, хоч і тяжко було, та люди були добріші один до одного."

 

"Дивлюся я на візерунки, ніби й подібні, а водночас і різні. Кожна майстриня, мабуть, хотіла перевершити подругу і вносила щось нове, своє у візерунок, у технічне оздоблення. Так і народжувалися оригінальні вироби."

 

"Можливо хтось скептично поставиться до виставки - мовляв витягла зі старої скрині мотлох і хоче чимось вразити. Адже зараз існує стільки видів мистецтва: декупаж, квілінг, печворк та багато інших. І якщо поставитися до них з певною метою, то можна досягти досить вагомих результатів. Але від них віє чужиною, навіть від самої назви. Я не є противником новаторства, скоріше навпаки і, навіть захоплююся роботами, виконаними за допомогою новітніх технік.

Метою виставки є підтримка нашого національного ремесла, бо воно, хоч і долаючи різні перешкоди, активно відроджується в усіх регіонах України. Важливо пам’ятати, що ми українці, що в нас є своє коріння, своя культура."

 

"Мені б хотілося звернути увагу відвідувачів не просто на речі старовини, а перш за все - на людську працю. Можливо експонати, представлені на виставці, не дуже колоритні. Та я б хотіла акцентувати увагу на техніці виконання. Майстерність вишивання я перейняла від своєї мами, і мушу визнати, що заняття це досить захопливе. Мені вдалося вишити панно, схему якого я побачила в журналі «Жінка». Але вишивка на канві відрізняється від вишивки на полотні, адже там необхідно рахувати кожну ниточку – це дуже клопітка праця. У наш час для вишивки є все – нитки, канва, схеми візерунків на будь який смак. Та любителів вишивати не так уже й багато."

 

"Час невблаганний, не стоїть на місці. Відходять у минуле і добре, і погане, а з ним і люди. Хтось прожив тихе, буденне життя, і не полишив по собі сліду. А хтось жив, творив, умів розпізнавати радощі життя, незважаючи на труднощі. Такі люди і творять історію. І не важливо, чи ти знаменитість, чи простий громадянин. Головне - не забувати, якого ми роду, гордитися цим, адже ми -- частинка України."

 

"Своїх відвідувачів я буду запрошувати брати участь у такого роду заходах. Я більш ніж впевнена, що в кожного в домі знайдеться річ,  створена їхніми предками. А, можливо, відгукнуться сучасні майстрині, котрі захочуть, щоб їхні вишиванки побачили світ. Такі речі не повинні залишатися без уваги, адже це - не просто речі, а надбання українського народу. Ми повинні доносити до наших дітей внутрішній світ гармонії та краси через мистецтво, берегти та примножувати його".

 


Останнє оновлення на Понеділок, 11 листопада 2013, 15:25
 
© 2018 Бібліотека Бурині. Всі права захищено!
© 2010-2011 Бібліотека Бурині: м.Буринь, Сумська обл., Україна.