Творчі буринчани

Вхід на сайт



КАЛЕНДАР


Творчі буринчани
Григорій Фастівець PDF Друк e-mail
Світлиця - Творчі буринчани
Написав Administrator   
Середа, 01 лютого 2012, 14:24

 

 

Ми всі його знаємо як редактора газети «Рідний край» та власкора «Ленінської правди» (нині «Сумщина»). Прозові твори Григорія Фастівця друкувалися в журналах «Україна», «Соціалістична культура», газетах «Сільські вісті», «Сумщина», «Життя» та інших. Майже жодного засідання «Світлиці» не відбувалося без його участі.

      2010-го року у видавництві «Мрія» вийшла друком книга прози Григорія Фастівця «Вибір».   З цієї нагоди Віктор Осадчий присвятив йому власного вірша. 
Григорію Федоровичу Фастівцю
з нагоди презентації книги “ВИБІР”

*    *    *
Якби прийшлось ліпити українця,
То я б його зліпив в своїх думках
Із чаркою, налитою по вінця,
Та з гострою шаблюкою в руках.

Я українця виліпив би з поля,
Де пахне свіжозорана земля,
Де вітер колоски гойда поволі
І вольницею-піснею гуля.

Я б виліпив його, коли з любов'ю
Співає він, на луки ідучи,
З наклепаною з вечора косою
На сильному козачому плечі

Я б виліпив його у вишиванці
І з мудрістю у зморшках на чолі,
Коли він серед пасіки уранці
В солом'яно-крислатому брилі.

Я українця виліпив би з криці,
Із шаблі, плуга, церкви й поставця...
.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .
*    *    *
... Якби прийшлось ліпити українця,
Я б виліпив його із ФАСТІВЦЯ!!!

Віктор Осадчий

 

Останнє оновлення на Середа, 01 лютого 2012, 14:50
Детальніше...
 
Наталія Редько PDF Друк e-mail
Світлиця - Творчі буринчани
Написав Administrator   
Вівторок, 31 січня 2012, 09:55

   

Приємно, що наша «Світлиця» поповнюється молодими творчими особистостями.  Серед них – місцева поетеса Наталія Редько. ЇЇ поезія – то філосософський погляд на життя.

 

     Поетичні твори Наталії друкувалися в районній пресі, альманахах «Слобожанщина» та «Елегія». Досвід віршування має великий, адже писати почала ще з дитинства. Зараз поетеса працює медичною сестрою в хірургічному відділенні центральної районної лікарні.


Останнє оновлення на Вівторок, 31 січня 2012, 10:08
Детальніше...
 
Віктор Осадчий PDF Друк e-mail
Світлиця - Творчі буринчани
Написав Administrator   
Вівторок, 19 липня 2011, 09:43

     Віктор Макарович ОСАДЧИЙ народився 14 жовтня 1946 року в селі Чернеча Слобода Буринського району Сумської області в сім’ї службовців.
     У 1964 році, одразу ж після закінчення Чернечослобідської середньої школи, вступив до Сумського педагогічного інституту, який закінчив аж в 1973 році, встигши за цей час відслужити у війську з 1968 по 1970 рік.
Трудова педагогічна діяльність пройшла на Буринщині, зокрема в селі Бурики, де він пропрацював понад 25 років директором школи практично до виходу на пенсію.
     Писав вірші з дитячих літ, але публікувати їх (здебільшого це були гуморески) почав лише в 40-річному віці в Буринській районній газеті "Рідний край".
    У 1993 році спільно з Іваном Житником видав першу збірку віршів під назвою "Бистрина", яка отримала високу оцінку в літературних колах Сумщини.
Почав регулярно друкуватися в обласних та інших районних періодичних виданнях і навіть в журналі "Перець". Опублікував свої вірші в альманахах "Зерна" та "Елегія".
У 2008 році побачила світ збірка його поезій "Дві цариці", в якій він зарекомендував себе зрілим майстром віршованого слова.

У травні 2013 у київському видавництві "Український письменник" вийшла друком книга Віктора Осадчого"Рідне" 

Останнє оновлення на Середа, 12 червня 2013, 13:00
Детальніше...
 
Творчість "світличан" PDF Друк e-mail

ІГОР ЛУК'ЯНЦЕВ

Ігор Лук’янцев народився  1978 року в місті Буринь. Талант до малювання виявився ще з дитинства, адже в родині малювали його дід та дядько.
Маленьким, бігаючи по ярках, долинах, слухаючи оповідки  буринців, кожною клітиною відчув і полюбив цей край.

Після закінчення першої міської одинадцятирічки здобув освіту слюсара складної побутової техніки, електрика.
Захоплюється творчістю французького імпресіоніста Клода Моне. Любить читати та дивитися фільми жанру «фантастика, максимально наближена до реальності», але в своїх роботах намагається уникати декоративності.
Своїми творами Ігор прагне донести до шанувальників власний погляд на життя.
Цікавиться звукорежисурою, займається звукозаписом  місцевого фолкрокового гурту «Хатка Пта…», є автором та адміністратором офіційного сайту гурту. 

 


parklukyancev.JPG

port1.JPG

port2.JPG

port3.JPG

port4.JPG

port5.JPG

port6.JPG

port7.JPG

port8.JPG

port9.JPG

port10.JPG

port11.JPG

port12.JPG

port13.JPG

port14.JPG
                                
На творчість надихає    осіння краса природи нашого міста та враження від подорожей..
 Шкодує, що немає професійної освіти художника, та так вже склалося…

*******************************

Валентин ЖАХАЛОВ

КОЛЬОРИ ПОЧУТТІВ

Ж А Х А Л О В  Валентин Володимирович народився в 1949 році в м. Бурині Сумської області. Закінчив Київський державний університет  імені Т.Г.Шевченка. Більшу частину свого трудового життя віддав журналістиці – працював у газетах  та на радіо в Кіровоградській та Сумській областях.
Вірші пише зі шкільних років.

КОЛЬОРИ ПОЧУТТІВ              
І біль, і радість – неповторні.
У серці треба берегти
І синій сум, і розпач чорний,
І збляклу зелень гіркоти,
І мрій рожеве юноліття,
І щастя крихко-голубе…
Я все зберіг з цього суцвіття,
Я тільки не зберіг Тебе.
Тому, що серцем, зголоднілим
За кольорами почуттів
Сприймати світ наш просто білим
Не зміг. А надто не схотів.



 
Творчими стежками Івана Житника PDF Друк e-mail
Світлиця - Творчі буринчани
Написав Administrator   
П'ятниця, 17 червня 2011, 07:48

Творчість Івана Житника відома й шанована не лише на Буринщині. Адже його оповідання, новели, романи, поетичні рядки призначені для широкого кола читачів, які захоплюються творчим доробком автора, гідно поціновуючи його.
     Та проте, щоб знайти ключ до розуміння мистецьких доробків Івана Житника, потрібно бути не лише справжнім шанувальником літератури, але й мати багатий життєвий досвід. Адже у своїй творчості цей митець слова торкається одвічних людських проблем – кохання і ненависті, відданості і зради, правди та кривди. Добро в оповіданнях письменника у більшості випадків перемагає зло, як і належить у гуманістичному суспільстві. Так, читаючи новелу «Крик згорьованого серця», можна і радіти, і плакати – радіти з того, що батько, який так завинив перед коханою дружиною й дітьми, все-таки повернувся до сім'ї, а зронити сльозу можна за нещасну Ірину, якій довелося без підтримки чоловіка виховати двох дітей, та й стільки пробачити їх батьку, що її скронь передчасно торкнулася сивина. У цій новелі навіть є символ їх майбутнього сімейного щастя, яке врешті має настати після стількох страждань, - це дуб, посаджений руками Артура, батька сина й доньки. Дерево немовби запевняє його, що він поверне сина, який все ще не може пробачити Артурові колишніх образ. Загалом, фінал новели налаштовує читача на позитивний настрій – мотив всепрощення, такий характерний для нашої слов'янської традиції, є домінантним у цьому творі.

     Мотив багатостраждальної жіночої долі виявляється практично в кожному прозовому творі Івана Житника. Дуже показовим у цьому плані є новела «Три плакучі верби». Як і в першому творі, в ній зустрічаємо доволі алегоричний символ – три плакучі верби, які плачуть і радіють разом з головною героїнею твору. Маринка вийшла заміж з примусу батька, але була дуже нещасливою у шлюбі – постійно терпіла побої та зневагу від чоловіка, який більше шанував чарку, аніж молоду дружину. Врешті нелюб зробив Маринку калікою. Але не дали їй впасти у відчай маленький син Тарасик та перше кохання дівчини - Сашко Горленко. У цій новелі, як і в багатьох інших, трагедія переплітається зі значним зарядом оптимізму, який простежується уже у розв'язці твору. Не менш справедливим висновком, який можна зробити, проаналізувавши творчість Івана Житника, є те, що кожна людина має право на земне щастя.
     Проте не лише прозові творі мають місце у творчому доробку Івана Житника. Не менший шарм можна знайти і в його поезії. Скажімо, у таких рядках:
«Душа поета –
Від краси.
Коли у тихому
Серпанку
Торкаюсь
Чистої роси, -
Блукаю я у ній
До ранку.
Коли в зеленому
Саду
Вдихаю запах
Із троянди,
Вірші у серці
Віднайду,
Зірки складаючи
В гірлянди…»
     Цей вірш викликає зачарування тихою зоряною ніччю, коли і дерева, і квіти, і трави дихають ніжним ароматом, відкриваючи свої таємниці.
     В усіх творах митця слова простежується відданість одвічним людським цінностям, замилування красою рідного краю. Детальніше з літературним доробком автора Ви маєте змогу ознайомитися, завітавши до нашої бібліотеки.

Коротко про автора
Іван Житник народився 18 червня 1956 року в смт Терни Недригайлівського району. Після закінчення Полтавського сільськогосподарського інституту працював зооінженером у тернівському колгоспі, потім завідував відділом Недригайлівської районної газети «Голос Посулля».
     Майже шість років був редактором газети «Рідний край» (м. Буринь).
     Працював власкором обласної газети «Сумщина», начальником Буринського вузла зв'язку, начальником відділу культури і туризму РДА.
     Іван Олександрович – член Національної Спілки журналістів України. З-під його пера вийшли книги «Бистрина» (у співавторстві  з Віктором Осадчим), «Серцебиття» (у співавторстві з Наталею Брек),  «Чорні павуки», «Біль». Автор романів "Задзеркалля"(2010) та "Задзеркалля-2"(2012). Також друкувався в багатьох колективних  збірниках та літературних альманахах. Є одним із авторів художньо-публіцистичної книги «Голодомор на Сумщині. 1932-1933». Переможець літературного конкурсу "Історії з життя"(Львів,2012). За його сприяння стало можливим видання районного літературного альманаху «Елегія», у якому зібрано найкращі мистецькі доробки буринських авторів.


     Соняхи

Соняхи - біля хати…

Мами вже нема.

Нікому стрічати

Ніхто й не стріча…

Тата теж немає…

(Вже не супить брів).

Вітер завиває,

Двір, мов занімів…

Тихо… Спорожніло

Життя людське тут…

Швидко віддзвеніло…

Соняхи ж …ростуть…

 

В чистім полі - на роздоллі

В чистім полі - на роздоллі…

там гуля Душа моя…

На мажорі, на мінорі

вічна думка: «Хто є я?»

Вічна тема…Вічна пісня…

про сонети солов’я…

Там, у полі -

Душі тісно, - 

і Душа та є

Моя…

Дифірамби сплять на злеті…

А життя летить..

І - я…

Вже замучилась в тенетах

бунтівна Душа

Моя!..

 

Душа

 

 …А я дивлюсь у ніч - безодню…

Шукаю душу там свою…Мовчу.

Роки минають безповоротно…

Вже не дивуюсь…Не кричу…

А що кричати? Що волати?

Якщо душі вже тінь отам…

…Потрібно душу рятувати

тут, на землі…Її тут храм…

 

 

 


Останнє оновлення на Субота, 15 червня 2013, 11:33
 
«ПочатокПопередня12345678НаступнаКінець»

Сторінка 7 з 8
© 2018 Бібліотека Бурині. Всі права захищено!
© 2010-2011 Бібліотека Бурині: м.Буринь, Сумська обл., Україна.