Вхід на сайт



КАЛЕНДАР



Творчі люди Бурині: Ніна Рибалко PDF Друк e-mail
Світлиця - Творчі буринчани
Написав Administrator   
Понеділок, 25 березня 2019, 11:09

 
Рибалко Ніна народилася в селі Успенка Буринського району на Сумщині, де пройшли її дитячі та юнацькі роки.
 
Закінчивши Успенську школу, здобула спеціальну освіту у Путивльському плодоовочевому технікумі, який закінчила з відзнакою і за направленням поїхала працювати до Києва. У столиці працювала за спеціальністю, тут вийшла заміж, але доля не склалася і через десять років вона повернулася у рідне село. Мати трьох дітей, яких сама підняла на ноги й виховала. Зараз Ніна проживає в Бурині, займається малим бізнесом. Має трьох онуків. У вільний час пише вірші.


                                  МАТЕРІ
За усі недоспанії ночі
Що минули в мороці буття
Я вклонитись тій людині хочу,
Що дала колись мені життя.

Що ішла, не знаючи спочинку
Працювала в стужу, і в жару,
Спокою не знала ні хвилинки,
Пестила малую дітвору.

Поробляла всю тяжку роботу,
Намагалась встигнуть скрізь усе,
Вона й досі проявля турботу
І тяжкий життєвий хрест несе.

Підняла дітей, вже пестить внуків
І не скаже що й коли болить:
Відпочинь, матусю, сядь рідненька,
Зупинись, зозуленько, на мить.

Та не сяде ненька, бо не вміє
Без роботи хвилечку спочить,
Хоч болить душа і серце мліє, 
Та вона все терпить і мовчить.

Всіх жаліє, всім вгодити хоче,
Та не завжди дякують за це,
І проходять в думках дні і ночі,
І щемить душа, і біль пече.

Сипле сніг на неньчинії скроні,
Вкрили зморшки ріднеє чоло,
Я беру до рук її долоні,
Відчуваю ніжнеє тепло.

Я хочу долі кращої для неї,
Всміхалися щоб завжди її очі,
Троянди, маки, білії лілеї
Я подарую за безсонні ночі.

Сини і доньки! Рідні мами діти,
Не забувайте в старості батьків,
Частіш робіть дзвінки їм і візити,
І не шкодуйте теплих добрих слів.

Бо ж при житті любити треба рідних
І при житті їм шану дарувать,
Щоби на схилі літ і наші діти
Таку ж монету нам змогли віддать.


СИНІВСЬКА ЛЮБОВ
(або материні сльози)
Розтанув сніг. Зійшла вода,
Пригріло ніжне сонце, 
А мати сина вигляда
В малесеньке віконце.
Вже квола муха поміж рам
Проснулася від сплячки,
А від сердечних в неньки ран
Відкрились всі болячки.
Робила, дбала і ростила,
Стрічала й проводжала,
А занедужала старенька,
То всім ненужна стала.
Мов та калина при дорозі,
Схилилась у журбі
Та серце б’ється у тривозі:
-- Як сину, там тобі?
Чи їв, чи спав, а чи здоровий?
Як діти, як сім’я?
А син їй руки простягає –
«матусенько моя...»
Здригнулась ненька, стрепенулась
І сон зняла з очей,
Бо ж на хвилинку задрімала
Після тяжких ночей.
Нема... не їде, день і місяць,
Закінчилися ліки.
Була потрібна молода
Й не жаль тепер каліки.
Холодну кашу із тарілки
Рука несе до рота:
- Як далі жить? Прийшла весна,
Відкрилася робота.
Бо ж соромно в чужих просить
Старенькій допомоги –
Вийшла з ціпочком до воріт
Поглядіть на дорогу.
До когось їдуть і ідуть
Несуть якісь гостинці,
Вітають матір із святами
І п’ють вино по вінця.
......
Таке життя... Не повернуть
Та й ніколи вертати.
Бажає мати всім добра
І тихо йде до хати.
А Бог з небес спостерігає
І кожному вклоняється,
Та коли прийде страшний суд –
Іуда не сховається!
13.03.19 р.


РІДНА МОВА
Рідна мова колискова,
Наче мами тепле слово
Мелодійна і казкова
Неповторна наша мова.
З літ дитячих цвіт пахучий
Тої мови відчуваю,
І надихатись не можу,
Та й не хочу, й не бажаю.
Припинити спілкування
Із казковою красою,
Бо найкращої немає –
Лагіднішої, живої.
Де Тараса вічне слово
Нам світить буде віками,
Де Франко і Українка
Вічно житимуть із нами.
Рідна мова, як перлина –
Хочеться її плекати,
Як для матері дитина
Є найкраща, як Вкраїна.
Бо милішого немає
Краю з мовою такою.
Солов’їною й простою,
Ніжною і неземною.
Де б я в світі не бувала,
В край квітучий повернусь,
І вклонившись рідній хаті
З джерела води нап’юсь.

20.03.19 р.



Останнє оновлення на Понеділок, 25 березня 2019, 11:12
 
© 2019 Бібліотека Бурині. Всі права захищено!
© 2010-2011 Бібліотека Бурині: м.Буринь, Сумська обл., Україна.